«СІКСТИНСЬКА МАДОННА». КРАСА МАТЕРИНСТВА Й ВІЧНОЇ ЖІНОЧОСТІ

Мета: ознайомити учнів зі змістом сонета «Сікстинська

Мадонна», поглибити вивчене про сонет; розвивати навички виразного читання; виховувати загально­людські цінності: красу материнства й вічної жіно­чості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: репродукція картини «Сікстинська мадонна» Рафаеля, схема аналізу ліричного твору, аудіозапис со­нета «Сікстинська мадонна».

ХІД УРОКУ

І. ОрганізаціяКласу

Іі. МотиваціяНавчальноїДіяльності. ОголошенняТемиЙМетиУроку

Ііі. АктуалізаціяОпорнихЗнань

1. Установіть відповідність між фрагментами твору І. Франка та його назвою

1. «…жде спрагла земля плодотворної зливи».

2. «Встане славна мати Україна, / Щаслива і вільна».

3. «Він не вмер, він ще живе!»

4. «Її пізнавши, чи ж я міг / Не полюбить її сердечно».

5. «Сійте! На пухку, на живу ріллю / Впадуть сімена думки ва­шої!»

А «Гімн».

Б «Гріє сонечко!»

В «Розвивайся ти, високий дубе».

Г «Гримить! Благодатна пора наступає».

Д «Моя любов».

2. Літературний диктант

1. Протиставлення людських характерів, обставин, композицій­них елементів тощо… (Антитеза)

2. Один із видів повтору (синтаксичного, лексичного, ритміч­ного, аналогія… (Паралелізм)

3. Повторення у віршованій формі однакових приголосних звуків для підсилення виразності художньої мови… (Алітерація)

4. Інакомовне відображення абстрактного поняття, передане за допомогою конкретного образу… (Алегорія)

5. Слова та вислови, використовувані в переносному смислі (коли ознака одного предмета переноситься на інший)… (Тропи)

IV. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу

1. Вступне слово

Велике місце в збірці «З вершин і низин» займають цикли вір­шів «Вольні сонети» і «Тюремні сонети». У «Вольних сонетах» Франко говорить, що й давня класична форма сонета, цей «тон­кий різець Петрарки», у творчості поета-революціонера може бути такою ж грізною зброєю, як і «важкий молот каменярський». На­сичений новим ідейним змістом, сонет так само служить боротьбі за те, щоб… валити панський гніт і царевий».

«Тюремні сонети» — гострий політичний протест проти гно­бительського режиму цісарської Австрії — цієї тюрми народів, яка «обручем сталеним… обціпила їх живі сустави».

2. Теорія літератури: поняття про сонет

Правильно відповідати на запитання (перші літери відповіді є назвою жанру).

• Поєднання наголошеного складу з одним або двома ненаголо-шеними, яке повторюється в кожному вірші. (Стопа)

• Слова, що мають однакову звукову форму, але різні значення. (Омоніми)

• Новоутворені слова та вислови мови. (Неологізми)

• Художнє значення, за допомогою якого автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта. (Епітет)

• Предмет зображення, люди, відносини, коло подій, яке осмис­люється у творі, те, про що оповідає автор. (Тема)

Сонет (від італійського Sonetto — звучати) — ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: два чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням і два

Тривірші (терцети). У сонеті має бути п’ять рим із різними ви­дами римування.

Виник сонет в італійській літературі на початку ХІІІ століття. Започаткований Джакото да Лентіно. Особливий внесок у розви­ток сонета зробили Данте Аліг’єрі, Ф. Петрарка та В. Шекспір.

Внутрішня гнучкість сонетної форми дає можливість оновлю­ватися канону. А загалом можливі й неканонічні форми сонета, наприклад, «хвостаті», тобто з додатковим рядком. «Перевернуті» сонети характеризуються тим, що першими в них є дві триряд­кові строфи, а потім ідуть дві чотирирядкові, «суцільні» — побу­довані лише на двох римах, «безголові» — з однією чотирирядко­вою строфою, «кульгаві» — у яких останні рядки чотиривіршів усічені, «напівсонети» — які складаються з однієї чотирирядкової й однієї трирядкової строфи, а також «сонетоїди», характерні для Миколи Зерова. Складну форму має вінок сонетів, який склада­ється з 15 віршів, причому весь останній вірш будується з перших рядків попередніх чи наступних чотирнадцяти сонетів. Найчастіше сонети зустрічаються в медитативній та пейзажній ліриці.

Український сонет з’явився в середині ХІХ ст. Вагомий вне­сок у його розвиток зробили І. Франко, Леся Українка, М. Риль­ський, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Л. Костенко, Д. Павличко.

3. Робота над текстом сонета «Сікстинська мадонна»

Вступне слово

Своє захоплення жінкою-матір’ю, безсмертним полотном Ра-фаеля «Сікстинська мадонна» І. Франко висловив у формі сонета. У Мадонні поет вбачає богиню, «райську рожу», і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій — поклониться, як богині. Краса мадонни не казкова, а земна — щира, добра, ніжна. А справжнє мистецтво, яким є картина «Сікстинська мадонна» — вічне. (див. додаток)

Слухання сонета «Сікстинська мадонна» в аудіозапису

Аналіз сонету за схемою

Схема аналізу ліричного твору:

1. Жанрова своєрідність твору.

2. Мотив, своєрідність його розгортання.

3. Образ ліричного героя.

4. Композиційна структура.

5. Художні засоби (тропи), мова твору.

6. Ритм, рима, спосіб римування, строфа.

Виразне читання учнями сонета «Сікстинська мадонна»

V. ПідсумокУроку

• Чому Франко говорить, що схиляється перед Пречистою Ді­вою?

• Якими словами підкреслена цінність шедевра Рафаеля?

VI. ДомашнєЗавдання

Зробити ідейно-художній аналіз сонета «Сікстинська ма­донна».

ДодатокДоУроку

1. Теорія літератури

Терцет (від лат. Іегііиз — третій) — трирядкова строфа з су­міжним римуванням (аааббб).

Катрен (куплет) — чотиривірш з парним (аабб), перехресним (абаб) чи кільцевим (абба) римуванням.

Ямб — двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

2. «Сікстинська мадонна» Рафаеля

Рафаель Санті (народився 26 чи 28 травня 1483 р.— помер 6 квіт­ня 1520 р.) — великий італійський живописець і архітектор.

Славнозвісна картина «Сікстинська мадонна» зберігається в Дрезденській галереї і вважається кульмінативною у творчості Рафаеля.

Уже в тому, як ставна і вродлива жінка тримає своє дитя, і в лініях покривал є щось цнотливе й щемке, наївне і зворуш­ливе, величне й принадне, що властиве лише матерям, незалежно від їхнього віку.

Картина ніби передає плавні рухи матері з дитям. Покривало, легко надуте вітром, підкреслює рух мадонни до глядача, а тому здається, що намальована жінка лине, пливе назустріч.

У виразі обличчя головної героїні картини — всепрощення, співчуття й готовність до будь-яких випробувань. Зате в рисах об­личчя маляти, у складці уст, у міміці — докір і печаль.

Картина була створена на замовлення «чорних монахів» і мала висіти над місцем поховання Юлія ІІ. Тому на полотні проступає образ святого Сікста в папському вбранні, у якому проступають риси представників сім’ї Роверо.

Поява на картині Богородиці й Варвари теж пояснюється тим, що ці дві святі жінки, як вважається в народі, здатні по­легшити муки помираючих і супроводжувати їх у рай, якщо ті цього заслужили.

У 1754 році король Август ІІІ купив «Сікстинську мадонну» й перевіз картину в Дрезден.